Довідка
«Підсумки моніторингу навчальних досягнень дошкільників»
(травень 2023 року)
На виконання статті 22 Закону України «Про дошкільну освіту», Постанови Кабінету Міністрів від 14.12.2011 р. № 1283 «Про затвердження порядку проведення моніторингу якості освіти», державних вимог до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти, з метою моніторингу якості освітнього процесу у закладі дошкільної освіти, аналізу та визначення заходів роботи з дітьми, які мають недостатній рівень сформованості основних компетенцій упродовж травня 2023 року був проведений моніторинг розвитку дітей відповідно до віку, вивчено стан підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі, намічені заходи роботи з дітьми, які мають низький рівень підготовки та проведена відповідна робота.
Моніторингове дослідження розвитку дітей було проведено у всіх вікових групах закладу дошкільної освіти на виконання Базового компоненту дошкільної освіти. Педагогічне вивчення розвитку дітей здійснювалося згідно термінів складеного плану.
Педагогічне оцінювання за системою показників нервово-психічного розвитку проводилося у групах дітей молодшого віку у жовтні 2022р. та травні 2023 року, моніторинг фіксувався у картках нервово-психічного розвитку дитини молодшого віку.
У всіх групах дошкільного віку моніторинг був проведений за I квартал та за рік і фіксувався у картках результатів моніторингу сформованості основних компетенцій.
Результати моніторингового обстеження кожної дитини було внесено у зведені картку результатів моніторингу сформованості основних компетенцій відповідної вікової групи.
Педагоги були забезпечені інструментарієм для здійснення моніторингу, матеріалами щодо фіксування результатів (таблицями, картками) та матеріалами проведення педагогічної діагностики.
Вихователь-методист Шира М.Р. аналізувала та узагальнювала дані педагогічного вивчення на основі результатів моніторингу, на нарадах при вихователю-методисту були проаналізовані результати та за динамікою змін у розвитку дошкільників були визначені необхідні методи надання їм допомоги за кожною освітньою лінією Базового компонента дошкільної освіти, внесені корективи в освітній процес, як індивідуально для кожної дитини, так і всієї групи в цілому.
Підсумкові результати моніторингу розвитку дітей за 2022 – 2023 навчальний рік показали: моніторингом було охоплено 114 дітей що складає (74%) дітей від усіх 154 дітей в закладі. Не прийняло участь 40 дітей що складає (26%). Підсумок моніторингу показав, що:
- 11 (10%) дітей мають високий рівень розвитку;
- 55 (48%) дітей має достатній рівень розвитку;
- 34 (30%) дітей мають середній рівень розвитку;
- 14 (12%) дітей мають низький рівень розвитку, відповідно до віку за всіма освітніми лініями Базового компонента.
Моніторингом було охоплено 16 дітей (64%) дітей молодшого віку, 3-4-го року життя ( група «Веселка» – 25 дітей)
Аналіз розвитку дітей молодшої групи «Веселка» показав, що:
- 6(38 %) дітей мають достатній рівень розвитку;
- 2 (12 %) дитини мають високий рівень розвитку ;
- 4 (25 %) дітей мають середній рівень розвитку;
- 4 (25%) дитина має низький рівень розвитку, відповідно до віку за всіма освітніми лініями Базового компонента
Моніторингом було охоплено 19 дітей (86%) дітей молодшого віку, 3-4-го року життя ( група «Ромашка» – 22 дітей)
Аналіз розвитку дітей молодшої інклюзивної групи «Ромашка» показав, що:
- 8 (42 %) дітей мають достатній рівень розвитку;
- 10 (53 %) дітей мають середній рівень розвитку;
- 1( 5%) дітей має низький рівень розвитку, відповідно до віку за всіма освітніми лініями Базового компонента
Моніторингом було охоплено 16 дітей (59%) дітей середнього віку, 5-го року життя ( група «Зайченята» – 27 дітей)
Аналіз розвитку дітей середньої інклюзивної групи «Зайченята» показав, що:
- 11(68 %) дітей мають достатній рівень розвитку;
- 2 (13 %) дитини мають високий рівень розвитку ;
- 2 (13 %) дітей мають середній рівень розвитку;
- 1 (6%) дитина ма низький рівень розвитку, відповідно до віку за всіма освітніми лініями Базового компонента
Моніторингом було охоплено 20 дітей (86%) дітей середнього віку, 5-го року життя ( група «Дзвіночок» – 23 дітей)
Аналіз розвитку дітей середньої групи «Дзвіночок» показав, що :
- 8(40 %) дітей мають достатній рівень розвитку відповідно до віку;
- 3 (15 %) дітей – високий рівень розвитку ;
- 8 (40 %) дитина має середній рівень розвитку;
- 1 (5%) дитина ма низький рівень розвитку, відповідно до віку за всіма освітніми лініями Базового компонента.
Моніторингом було охоплено 23 дитини (74%) дітей старшого віку, 6-го року життя ( група «Сонечко» – 31 дитина.
Аналіз розвитку дітей старшої інклюзивної логопедичної групи «Сонечко» показав, що :
- 8(35 %) дітей мають достатній рівень розвитку відповідно до віку;
- 3 (13 %) дітей – високий рівень розвитку;
- 7 (30 %) дітей має середній рівень розвитку;
- 5 (22%) дітей мають низький рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента.
Моніторингом було охоплено 20 дітей (74%) дітей старшого віку, 6-го року життя ( група «Бджілка» – 2 дитина.
Аналіз розвитку дітей старшої інклюзивної логопедичної групи «Бджілка» показав, що:
- 14(70 %) дітей мають достатній рівень розвитку відповідно до віку,
- 1 (5 %) дитина– високий рівень розвитку ,
- 3 (15 %) дітей має середній рівень розвитку,
- 2 (10%) дітей мають низький рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента.
Аналіз якості освітнього процесу, рівня сформованості компетентностей дітей дошкільного віку за програмою «Українське дошкілля», виконання Базового компонента дошкільної освіти за підсумками навчального року дає підстави вважати, що діти засвоїли програму, робота була вагомою та результативною, як результат – якісна підготовка дітей до навчання в школі.
Виходячи з вищезазначеного, рекомендується:
- Усім педагогічним працівникам:
1.1. Працювати над реалізацією завдань програми «Українське дошкілля» на виконання завдань Базового компонента дошкільної освіти.
1.2. Активно впроваджувати інноваційні методи та прийоми для підвищення пізнавальної активності дітей.
1.3. Забезпечити батьківські інформаційні стенди необхідною консультативно-просвітницькою інформацією.
1.4. Проводити роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери та мовлення.
- Вихователям дошкільних груп:
2.1. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують підвищення рівня відповідних компетентностей.
2.2. Провести роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери, мовлення, художньо-естетичного, логіко-математичного розвитку.
- Педагогам логопедичних груп :
3.1. Вихователям планувати та проводити артикуляційну гімнастику, логоритмічні вправи, пальчикові ігри, ігри на координацію рухів, розвиток фонематичних процесів та складової структури слова на кожному занятті відповідно до логопедичної корекції та лексичних тем.
3.2. Контролювати мовлення дітей та корегувати його під час всіх видів діяльності, враховуючи поради вчителя-логопеда.
3.3. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які мають недостатній рівень сформованості пізнавальної сфери.
3.4. Учителям-логопедам Ісавій О.М., Трубич В.Б. здійснювати корекційно-розвивальну роботу відповідно до висновків ІРЦ щодо мовленнєвих діагнозів дітей, їх здібностей і вікових можливостей.
4.Музичним керівникам Вихопень М.А., Максимишин М.В. планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують корекції, спрямованої на розвиток чуття ритму, слухового сприймання, координації рухів.
Директор Олександра МАКАРЧУК
Вихователь-методист Мар’ян ШИРА
2021/2022
Довідка
«Підсумки моніторингу навчальних досягнень дошкільників»
(травень 2022 року)
На виконання статті 22 Закону України «Про дошкільну освіту», Постанови Кабінету Міністрів від 14.12.2011 р. № 1283 «Про затвердження порядку проведення моніторингу якості освіти», державних вимог до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти, з метою моніторингу якості освітнього процесу у закладі дошкільної освіти, аналізу та визначення заходів роботи з дітьми, які мають недостатній рівень сформованості основних компетенцій упродовж травня 2022 року був проведений моніторинг розвитку дітей відповідно до віку, вивчено стан підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі, намічені заходи роботи з дітьми, які мають низький рівень підготовки та проведена відповідна робота.
Моніторингове дослідження розвитку дітей було проведено у всіх вікових групах закладу дошкільної освіти на виконання Базового компоненту дошкільної освіти. Педагогічне вивчення розвитку дітей здійснювалося згідно термінів складеного плану.
Педагогічне оцінювання за системою показників нервово-психічного розвитку проводилося у групах дітей раннього віку у жовтні 2021р. та травні 2022 року, моніторинг фіксувався у картках нервово-психічного розвитку дитини раннього віку.
У всіх групах дошкільного віку моніторинг був проведений за I квартал та за рік і фіксувався у картках результатів моніторингу сформованості основних компетенцій.
Результати моніторингового обстеження кожної дитини було внесено у зведені картку результатів моніторингу сформованості основних компетенцій відповідної вікової групи.
Педагоги були забезпечені інструментарієм для здійснення моніторингу, матеріалами щодо фіксування результатів (таблицями, картками) та матеріалами проведення педагогічної діагностики.
Вихователь-методист Шира М.Р. аналізувала та узагальнювала дані педагогічного вивчення на основі результатів моніторингу, на нарадах при вихователю-методисту були проаналізовані результати та за динамікою змін у розвитку дошкільників були визначені необхідні методи надання їм допомоги за кожною освітньою лінією Базового компонента дошкільної освіти, внесені корективи в освітній процес, як індивідуально для кожної дитини, так і всієї групи в цілому.
Підсумкові результати моніторингу розвитку дітей за 2021 – 2022 навчальний рік показали:
Моніторингом було охоплено 25 (100%) дітей молодшого дошкільного віку, 4-го року життя (група «Зайченята») . Аналіз розвитку дітей молодшої групи «Зайченята» показав, що 7 (24 %) дітей мають високий рівень розвитку відповідно до віку, 8 (25 %) дітей – достатній рівень розвитку , 9 (31 %) дитина має середній рівень розвитку, та 6 (20 %) мають початковий рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента, крім освітньої лінії «Гра дитини».
Моніторингом було охоплено (100%) дітей середнього віку, 5-го року життя ( група «Бджілка» – 21 дітей, група «Сонечко» – 31 дітей).
Аналіз розвитку дітей середньої групи «Бджілка» показав, що 1 (5 %) дітей мають високий рівень розвитку відповідно до віку, 10 (50 %) дітей – достатній рівень розвитку, 8 (40 %) дитина має середній рівень розвитку, та 1 (5 %) мають початковий рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента, крім освітньої лінії «Гра дитини».
Аналіз розвитку дітей середньої групи «Сонечко» показав, що 7 (25 %) дітей мають високий рівень розвитку відповідно до віку, 12 (43 %) дітей мають достатній рівень розвитку, 7 (25 %) дітей мають середній рівень, 2(7%) дітей мають низький рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента дошкільної освіти.
Моніторингом було охоплено (100%) дітей старшого віку, 6-го року життя ( група «Веселка» – 27 дитина. Аналіз розвитку дітей старшої групи «Веселка» показав, що 11 (35 %) дітей мають високий рівень розвитку відповідно до віку, 9 (29 %) дітей мають достатній рівень розвитку , 7 (23 %) дітей мають середній рівень, 4(13%) дітей мають низький рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента дошкільної освіти.
Моніторингом було охоплено 27 дітей (98%) старшої групи «Ромашка». Аналіз розвитку дітей показав, що 2 (7 %) дітей мають високий рівень розвитку відповідно до віку, 14(46,5 %) дітей мають достатній рівень розвитку та 14 (46,5 %) дітей мають середній рівень розвитку,2(7%) дітей мають низький рівень розвитку за всіма освітніми лініями Базового компонента дошкільної освіти.
Аналіз якості освітнього процесу, рівня сформованості компетентностей дітей дошкільного віку за програмою «Українське дошкілля», виконання Базового компонента дошкільної освіти за підсумками навчального року дає підстави вважати, що діти засвоїли програму, робота була вагомою та результативною, як результат – якісна підготовка дітей до навчання в школі.
Виходячи з вищезазначеного, рекомендується:
- Усім педагогічним працівникам:
1.1. Працювати над реалізацією завдань програми «Українське дошкілля» на виконання завдань Базового компонента дошкільної освіти.
1.2. Активно впроваджувати інноваційні методи та прийоми для підвищення пізнавальної активності дітей.
1.3. Забезпечити батьківські інформаційні стенди необхідною консультативно-просвітницькою інформацією.
1.4. Проводити роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери та мовлення.
- Вихователям дошкільних груп:
2.1. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують підвищення рівня відповідних компетентностей.
2.2. Провести роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери, мовлення, художньо-естетичного, логіко-математичного розвитку.
- Педагогам логопедичних груп :
3.1. Вихователям планувати та проводити артикуляційну гімнастику, логоритмічні вправи, пальчикові ігри, ігри на координацію рухів, розвиток фонематичних процесів та складової структури слова на кожному занятті відповідно до логопедичної корекції та лексичних тем.
3.2. Контролювати мовлення дітей та корегувати його під час всіх видів діяльності, враховуючи поради вчителя-логопеда.
3.3. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які мають недостатній рівень сформованості пізнавальної сфери.
3.4. Учителям-логопедам Ісавій О.М., Трубич В.Б. здійснювати корекційно-розвивальну роботу відповідно до висновків ІРЦ щодо мовленнєвих діагнозів дітей, їх здібностей і вікових можливостей.
4.Музичним керівникам Вихопень М.А., Максимишин М.В. планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують корекції, спрямованої на розвиток чуття ритму, слухового сприймання, координації рухів.
Директор Олександра МАКАРЧУК
Вихователь-методист Мар’яна ШИРА
Методичні рекомендації
щодо організації роботи з безпеки життєдіяльності дітей
відповідно до Базового компонента дошкільної освіти
Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних державних завдань, визначених у Законі України “Про дошкільну освіту», у статті 11 якого зазначено: «Дошкільний навчальний заклад:
створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання;
формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;
сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психічному і фізичному розвитку дітей;
здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім'єю».
Саме тому охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають бути головною стратегією та пріоритетом у роботі дошкільних закладів.
Відповідальність за організацію роботи з питань охорони життя і здоров’я дітей покладається на керівника дошкільного навчального закладу. Усі інші працівники закладу несуть відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя і здоров’я дітей.
Базовий компонент дошкільної освіти як державний освітній стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності. В усіх чинних програмах з дошкільної освіти: «Впевнений старт», «Українське дошкілля», «Дитина», «Соняшник», «Дитина в дошкільні роки» викладено вимоги щодо забезпечення життєдіяльності дітей. Для їх реалізації робота має вестися в таких напрямах: створення належних умов для безпечної життєдіяльності; формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров’я дітей.
Для підвищення професійної майстерності педагогів та інших працівників з цього питання в дошкільному закладі має проводитися системна робота. Форми, терміни її проведення фіксуються у річному плані, а за потреби в індивідуальних планах працівників. Пропонуємо орієнтовний перелік заходів:
Педагогічні ради: «Безпечні умови життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі», «Системний підхід до профілактики дитячого травматизму» та ін.
Інструктажі з техніки безпеки: «Правила безпечної поведінки у басейні», «Дотримання техніки безпеки під час використання фізкультурного обладнання», «Дотримання правил безпечної поведінки під час проведення дитячого туризму» тощо.
Консультації: «Забезпечення вільного доступу до обладнання в групах раннього віку із дотриманням техніки безпеки», «Як говорити з дитиною про тероризм?».
Семінари: «Ознайомлення дошкільнят з правилами безпечної поведінки у природі», «Виховання ціннісного ставлення до власного життя і здоров’я засобами художнього слова».
Семінари-практикуми: «Формування навичок безпеки життєдіяльності на заняттях з фізкультури», «Уроки мудрого Добривогонька».
Лекції: «Морально-психологічна підготовка працівників до дій в екстремальних ситуаціях», «Правила поведінки з домашніми тваринами», « Гриби їстівні та отруйні» тощо.
Майстер-клас: «Правила надання першої медичної допомоги дітям», «Створюємо опорну схему».
Навчальний тренінг «Евакуація дітей та працівників з приміщень дошкільного закладу», «Безпека на воді».
Засідання за «круглим столом»: «Облаштування безпечного розвивального середовища на ігрових майданчиках», «Умови безпечної організації пошуково-дослідницької діяльності дітей», «Іграшки: небезпека чи забавка?».
Робота творчої лабораторії: «Розроблення та виготовлення наочного дидактичного матеріалу для дітей з техніки безпеки».
Інтерактивна ділова гра: «Щоб людське життя оберігати - знання і уміння треба мати», «Де живе електрика?». «Прогнозування наслідків небезпеки».
Обмін досвідом: взаємовідвідування вихователями різних форм роботи з дітьми.
Налагодження взаємодії з представниками служб порятунку, цивільної оборони: спільні наради, творчі зустрічі, вечори запитань та відповідей тощо.
Обговорення новинок педагогічної літератури та підготовка власних публікацій у фахових періодичних виданнях за визначеною проблематикою.
Розроблення методичних рекомендацій: «Основні підходи до формування навичок безпечної поведінки дітей у побутових ситуаціях», «Орієнтовне планування освітньої роботи з дітьми різних вікових груп з основ безпеки життєдіяльності».
Оформлення тематичних стендів: «Бережімо життя і здоров’я дітей» за розділами «Дитина у світі природи», «Дитина у світі людей», «Психічне здоров’я дитини».
Оформлення санітарних бюлетенів: «Перша медична допомога у разі травмувань», «Як попередити застудні захворювання та грип у дітей», «Профілактика отруєння солодощами».
Облаштування виставок фотоматеріалів: «Здоровий відпочинок улітку», «Здорова дитина – щаслива родина»; дитячих робіт «Пожежники у боротьбі з вогнем», «Малята за безпеку на дорогах» тощо.
Другий напрям - цілеспрямована робота з дітьми щодо формування безпечної поведінки дітей у різних життєвих ситуаціях. У роботі з дітьми можна визначити такі напрями:
робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм і правил;
дітей необхідно навчати обачності;
формувати навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
дотримання єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів.
В освітніх лініях Базового компонента дошкільної освіти передбачено дати дитині відповідні знання, прищепити вміння і навички безпечної поведінки. Так, в освітній лінії «Особистість дитини» зазначено, що дошкільник володіє елементарними знаннями про основні чинники збереження безпеки; дотримується правил здоров’язбережувальної поведінки; розуміє, що – шкідливо, а що - корисно для організму. У розділі «Зміст освіти» означеної освітньої лінії виокремлено підрозділ «Безпека життєдіяльності», в якому передбачено такі результати навчання: «Диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Знає правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчиках.
Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користуванні транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає та може скористатися номером телефону основної служби допомоги (пожежна, медична, міліція); усвідомлює, до кого можна звернутись у критичній ситуації. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих».
Освітню роботу з дітьми рекомендуємо здійснювати в три етапи:
Підготовчий етап полягає в отриманні та частковому узагальненні вражень про небезпеку, яка може чатувати на дітей у довкіллі. Доречні такі форми і методи роботи, як екскурсії, спостереження, цільові прогулянки, читання творів художньої літератури, розглядання ілюстрацій, перегляд відеофільмів, мультфільмів тощо.
Основний етап, під час якого проводиться робота щодо формування певної системи уявлень та вироблення навичок безпечної поведінки. На цьому етапі доречно застосовувати різні види ігор з елементами безпеки життєдіяльності, бесіди, складання описових та творчих розповідей дітьми, розучування вправ, віршів, виконання трудових доручень тощо.
Практичний етап, під час якого діти мають застосовувати набуті знання та вміння на практиці. Доречним буде використання таких форм і методів роботи, як розв’язання проблемних ситуацій, творчих завдань, створення образів за допомогою різних засобів, пошуково-дослідницька діяльність, проведення свят, розваг, змагань, конкурсів тощо.
Для ефективного формування у дітей навичок безпечної поведінки слід дотримуватися в роботі таких принципів:
Забезпечення гігієни і нормальної роботи всіх органів та психофізіологічних процесів організму дитини. Хвора, перевтомлена, психоемоційно виснажена дитина неуважна, у неї знижується рухливість нервових процесів у корі півкуль головного мозку, виникає розпорошеність уваги, що негативно позначається на реакції в разі небезпеки.
Забезпечення взаємозв’язку і взаємозалежності життєдіяльності дитини з довкіллям (предметним, соціальним, природним) і безпосереднім середовищем, в якому вона перебуває, та соціальною ситуацією розвитку як єдиною і неповторною для дошкільного дитинства системою взаємин між дитиною та середовищем.
Раціональна організація життя та діяльності дітей у дошкільному закладі і сім’ї.
Своєчасне усунення негативних впливів на життєдіяльність дитини та її наслідків; надання своєчасної допомоги.
Забезпечення взаємозв’язку дошкільного закладу, сім’ї та громадськості у формуванні безпечної поведінки дітей.
Працюючи за певною системою, рекомендуємо використовувати орієнтовні блоки і теми заходів з основ безпеки життєдіяльності для дітей різних вікових груп:
1. Здоров’я дитини
1.1. Хто овочі і фрукти вживає, той силу має;
1.2. Продукти харчування – джерело здоров’я та життєвої енергії;
1.3. У здоровому тілі – здоровий дух.
2. Безпека дитини вдома
2.1. Предмети побуту бувають небезпечними;
2.2. Речі на місцях – порядок і безпека в домі;
2.3. Обережно – вогонь!
3. Безпека дитини у природі
3.1. Як поводитися з тваринами і рослинами?
3.2. Чи завжди сонце, повітря і вода – наші друзі?
4. Безпека дитини на вулиці
4.1. Ознайомлення з правилами дорожнього руху
4.2. Правила поведінки у громадських місцях
5. Безпека дитини у соціумі
5.1.Правила спілкування з близькими та незнайомцями
5.2. Емоційний комфорт дитини
Щодо використання різноманітних форм роботи з дітьми радимо звернутися до парціальної програми з «Основ навичок безпеки життєдіяльності у дітей дошкільного віку» (автор Мельник Тетяна Василівна, вихователь ДНЗ «Калинка» Тетіївської міської ради), яка отримала схвалення науково-методичною радою КОІПОПК для використання у дошкільних навчальних закладах області.
З метою систематизації та узагальнень уявлень дітей у дошкільному закладі варто проводити «День безпеки» або «Тиждень безпеки». Зміст цих заходів може включати різноманітні форми й методи роботи з дітьми, залежно від матеріально-технічних умов закладу, природних та техногенних особливостей території, на якій він розташований, досвіду вихователів та підготовленості дітей.
Важливий чинник ефективності роботи – тісний взаємозв’язок між педагогами та батьками. Батьки мають уважно ставитися до здоров’я своїх дітей; підтримувати їхнє прагнення до самостійності, заохочувати ініціативу; допомагати знаходити вихід з різних ситуацій; радіти їхнім найменшим успіхам. Для цього варто залучати батьків до різних заходів. Пропонуємо орієнтовні форми роботи з батьками:
Практичні семінари-тренінги «Школа спілкування з незнайомцями», «Здоров’я у спадок».
Консультації: «За якими критеріями обирати іграшки», «Як створити безпечний простір вдома», «Що робити, якщо дитина ображає інших».
Батьківські клуби за інтересами: «Здорові малята – радість для мами й тата», «Безпечне довкілля для наших дітей».
Спільні заходи: проекти «Зміцнюємо здоров’я дітей», «Посади дерево – врятуй планету; виставки «Безпека в повсякденні», «Неповторні миттєвості життя»; конкурси: «Найвеселіший дорожній знак», «Найкорисніша та найсмачніша страва».
Отже, відповідальна місія дорослих не тільки захистити дитину від можливої небезпеки, а й підготувати її до майбутнього самостійного життя, коли доведеться стикатися з різними непередбачуваними ситуаціями.
Тому дітей потрібно надійно озброїти знаннями, вміннями з безпеки життєдіяльності, навичками надання першої медичної допомоги, відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я тих, хто оточує.
Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника дошкільного закладу, насамперед чітко диференціювати поняття «безпека», «небезпека», «безпечне і небезпечне», які мають поповнити активний словник дитини і стати дієвими правилами поведінки. Це закарбовано в змісті здоров’язбережувальної компетенції дитини в одному ємкому словосполученні, а саме «дотримання правил безпеки життєдіяльності".
Зміст методичної роботи в ДНЗ
Методична робота у дошкільному навчальному закладі
Методична робота – це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки й професійної майстерності. Методична робота в ДНЗ – це цілісна, заснована на досягненнях науки й педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя (включаючи заходи щодо керування професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу ДНЗ в цілому, а в остаточному результаті на вдосконалювання навчально-виховного процесу, досягнень оптимального рівня виховання й розвитку конкретних дітей. Методичний кабінет дошкільного навчального закладу – є центром методичної допомоги практичним працівникам та поширення науково-психолого-педагогічних знань серед батьків щодо розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку (додаток №1 «Положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу»). Методична служба виконує разом з адміністрацією й педагогічним колективом і за їхнім запитом наступні функції:
• забезпечення професійною інформацією;
• організація методичної й науково-дослідної роботи ДНЗ;
• підтримка експериментальної роботи педагогів в ДНЗ;
• діагностика й аналіз навчально-виховного процесу;
• організація індивідуального консультування й професійної підтримки педагогів;
• допомога педагогам в підготовці до атестації; • організація підвищення кваліфікації;
• допомога щодо підвищення якості освітнього процесу;
• виявлення, підтримка й поширення педагогічного досвіду;
• участь і організація семінарів, конференцій, майстер-класів;
• виявлення, підтримка й поширення педагогічного досвіду;
• допомога, участь у розробці й проведенні експертизи інноваційних програм, методик, навчальних планів;
• методична допомога в проведенні відкритих заходів допомога у проведенні професійних конкурсів.
Методичне забезпечення навчально-виховного процесу носить безперервний характер, випливає з реальних проблем, що виникають у педагогічній діяльності, і включає широкий набір видів, форм і змісту діяльності. Навчально-методичне наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам:
інформативність та змістовність;
перспективність;
науковість;
доступність;
сучасність;
естетичність;
системність;
конкретність;
задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.
Методична робота в дошкільному закладі «Вишенька» ґрунтується на
сучасних досягненнях психолого-педагогічної науки з урахуванням професійної та особистої зрілості педагогів.
Методична робота закладу спрямована на:
- вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;
- стимулювання творчого потенціалу педагогів;
- підвищення педагогічної культури педагогів;
- вдосконалення педагогічної майстерності;
- розвиток спеціальних умінь та навичок;
- формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.
Мета методичної роботи: вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності
Напрямки методичної роботи:
•підвищення соціально – психологічної культури вихователів;
• вдосконалення педагогічної майстерності;
• сприяння в опануванні світовою та національною, мовою і побутовою культурою;
• розвиток спеціальних умінь та навичок
Принципи методичної роботи:
•педагогічна співпраця з вихователем;
• робота в режимі довіри, доброзичливості;
• творча атмосфера , стимулювання творчої активності;
• принцип допоміжно – регульованого контролю;
• надання вихователеві права вибору;
• системність методичних заходів;
• принцип "Я – повідомлень” у спілкуванні;
• щоденна допомога;
•випереджувальний характер методичної роботи
Зміст методичної роботи реалізується через такі форми:
Колективні:
- інструктивно-методичні наради;
- педагогічні ради;
- педагогічні читання;
- теоретичні семінари;
- семінари-практикуми;
- колективні перегляди освітнього процесу
Групові:
- методичні об'єднання вихователів дошкільних груп;
- робота творчих груп;
- консультації
Індивідуальні:
-наставництво;
- самоосвіта;
- взаємовідвідування;
- робота над проблемними питаннями;
- атестація
Для того, щоб вирішити складні завдання, що постають перед дошкільним закладом, методичний кабінет ретельно вивчає педагогічний колектив - що є основою створення структури методичної роботи з педагогічними кадрами. Методична робота в нашому дошкільному навчальному закладі є максимально гнучкою, а саме: сприяє розвитку творчості, ініціативи, підвищує якість освітнього процесу. Вирішення окреслених завдань здійснюється шляхом пошуку нового змісту, форм і методів роботи з педагогічним колективом.
В нашому закладі стимулювання творчого потенціалу базується на принципах методичної роботи:
- педагогічна співпраця з вихователем
- робота в режимі довіри, доброзичливості
- творча атмосфера , стимулювання творчої активності
- принцип допоміжне – регульованого контролю
- надання вихователеві права вибору
- системність методичних заходів
- принцип "Я – повідомлень” у спілкуванні
- щоденна допомога
- випереджувальний характер методичної роботи.
В методичному кабінеті закладу
створені умови для організації методичної роботи
Інформаційні матеріали:
- нормативні документи, інструктивно – методичні матеріали;
- матеріали з правової освіти;
- управління та контроль;
- ділові дані про педпрацівників ДНЗ;
- матеріали атестації педпрацівників;
- робота з батьками;
- матеріали участі ДНЗ в районних заходах;
- фото, відео – матеріали.
Вся методична робота в дошкільному закладі підпорядкована систематичному плану роботи, який складається на основі глибокого аналізу за минулий навчальний рік, комплексного вивчення результатів, здобутків, педагогічних знахідок. До річного планування залучаються всі працівники закладу, враховуючи їхню кваліфікацію, творчі здібності, можливості, їхні запити, побажання, зауваження.
Види і форми планування освітнього процесу в закладі обговорюються та схвалюються педрадою на початку навчального року. При плануванні роботи дошкільного закладу керуємося принципом актуальності, науковості, наступності, перспективності, системності, які забезпечують відповідність змісту планів досягненням психолого-педагогічної науки та позитивного педагогічного досвіду, орієнтацію змісту плану на потреби сьогодення та забезпечення якості розвитку, вихованості та навченості дітей.
Велика увага приділяється спрямуванню зусиль педагогічного колективу на реалізацію сучасного особистісно-орієнтованого підходу до дітей, який передбачає формування у дитини здібностей і бажання усвідомлювати себе як особистість. Ці домінуючі ідеї обговорюються на педагогічних радах, педагогічних читаннях, під час індивідуальних і групових консультацій. На їх основі здійснюється корекція педагогічного стилю роботи вихователів.
Професійному зростанню педагогічних працівників закладу сприяють курси підвищення кваліфікації при СІОППО, відвідування обласних та районних семінарів, методоб’єднань,участь у роботі творчих груп, самоосвіта.
У дошкільному закладі створені умови для підвищення професійного рівня та формування компетентності педагогів. Вдало поєднанні колективні, групові та індивідуальні форми методичної роботи сприяють ефективному росту фахової майстерності педагогів. Відповідно до річного плану в закладі створена творча група з досвічених вихователів, яка працює над вивченням інноваційних технологій, опрацюванням актуальних для дошкільного закладу питань та впровадженням їх в практику роботи з дітьми. Належна увага приділяється вивченню передового педагогічного досвіду вихователів закладу, в даному напряму проводиться широка роз'яснювальна та консультативна допомога для орієнтування у виборі тематики досвіду, правильного викладення матеріалу за відповідним напрямком роботи,підходів до оформлення.
Найголовнішою формою роботи з педагогічними кадрами в нашому дошкільному закладі є педагогічна рада, яка керується у своїй діяльності Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Положенням про дошкільний навчальний заклад", Статутом дошкільного навчального закладу. Повноваження педагогічної ради визначають також інші нормативні документи, що стосуються діяльності дошкільного навчального закладу. Орієнтуючись на вимоги сьогодення, в зв'язку з модернізацією дошкільної галузі, враховуючи необхідність використання інтерактивних методів роботи з педагогічними кадрами, засідання педагогічної ради намагаємося організовувати нетрадиційно, здебільшого це ділові ігри, тренінги, жваві диспути, анкетування, презентації проектів.
Важливою й найефективнішою формою методичної роботи з вихователями є проведення відкритих занять, які мають відповідати сучасним вимогам, бути інтегрованими з використанням інноваційних технологій. Працюючи над проблемою впровадження інноваційних технології в практику роботи з дітьми, педагоги проводять тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані заняття в залежності від розділу програми, обраного напрямку, що забезпечує належну продуктивність діяльності дітей.
Важливим аспектом діяльності адміністрації дошкільного закладу є створення умов для адаптації та успішної роботи педагогів-початківців. Деференційований підхід до молодого вихователя та педагога з великим досвідом роботи допомагає розкрити потенційні можливості та раціонально використати індивідуальні здібності кожного члена колективу. Семінари-практикуми, ділові ігри, навчальні тренінги забезпечують співпрацю наставника і педагога-початківця, спрямовану на оволодіння навичками педагогічної праці та педагогічною майстерністю в цілому. Педагоги дошкільного закладу цілеспрямовано допомагають молодим спеціалістам адаптуватись в колективі. Завдячуючи розробленому алгоритму входження педагогів-початківців у професію, спеціально створеним організаційним та мотиваційним умовам, молоді спеціалісти відчувають себе впевнено, спокійно та отримують задоволення від роботи з дітьми, про що свідчать результати тестування та обстеження соціально-психологічного клімату.
Значна увага в дошкільному закладі приділяється самоосвіті педагогів, які поглиблено працюють над проблемною темою декілька років. Теми для самоосвіти педагоги обирають самостійно, погоджуючи їх з вихователем – методистом. При плануванні роботи з самоосвіти, акцентується увага на тому, що результатом самоосвіти педагога має виступати результат розвитку дітей, а не лише власне самовдосконалення в особистісному та професійному плані. Кінцевим результатом самоосвітньої роботи є оформлення системи або досвіду роботи з даної проблеми, обмін досвідом, презентація занять або інших форм роботи. Ведеться аналіз участі педагогів ДНЗ у міських заходах, звіти яких заслуховуються перед колективом на нарадах при завідувачу.
Атестація педагогічних працівників дошкільного закладу проводиться згідно Типового положення про атестацію педагогічних працівників (затвердженого Міністерством освіти і науки України від 06.10.2011 р. №930), наказу Міністерства освіти і науки України від 08.08.2013р. № 1135 «Про затвердження змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників». Процесом атестації керує атестаційна комісія, до складу якої входять компетентні висококваліфіковані педагоги, очолює атестаційну комісію завідувач ДНЗ. Атестація і курсова перепідготовка здійснюється згідно перспективного плану, які узгоджені в 5-річному циклі. Щорічно атестацію проходять 20% від кількості педагогів дошкільного закладу. В дошкільному закладі відпрацьована система роботи з атестації педкадрів, вона базується на засадах демократизму, відкритості, колегіальності, доброзичливого ставлення до педагогічних працівників, об’єктивного вивчення їх педагогічної діяльності. Проведення атестації в ДНЗ узагальнюється підсумковим наказом.
Протягом навчального року адміністрація дошкільного закладу активізувала роботу щодо участі педпрацівників ДНЗ у методичних заходах усіх рівнів, що сприяло підвищенню їх теоретичного рівня, вдосконаленню практичних знань, умінь та навичок з методик дошкільного виховання та навчання. Свідченням зростання професійної майстерності є досягнення педагогічного колективу в оглядах - конкурсах різного рівня (міського, обласного)
РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДУ ВЕДЕТЬСЯ ЗГІДНО РІЧНОГО ПЛАНУ.
План спрямований на виконання завдань Закону України “Про дошкільну освіту” та Базового Компоненту дошкільної освіти.
Педколектив ДНЗ працює над всебічним загальним розвитком вихованців відповідно до їхніх потенційних можливостей, формування базису особистісної культури: самообслуговування, комунікації, пізнавальної мотивації, бажання і вміння вчитися.
Головним напрямком діяльності кожного вихователя були і залишаються охорона, зміцнення здоров`я дітей, забезпечення необхідних умов для їх фізичного та психічного розвитку.
Методична робота ведеться згідно річного плану у слідуючих напрямках:
створення атмосфери творчості, психологічної перебудови стосунків у педколективі;
знайомство і впровадження інноваційних освітніх технологій;
підвищення професійної компетентності вихователів;
вивчення особистісних особливостей вихователів для кращої організації їх роботи.
Пріоритетні завдання:
здійснення моніторингу якості надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти;
вживати заходи по організації роботи з дітьми п’ятирічного віку;
здійснювати методичний супровід впровадження базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Дитина в дошкiльнi роки», програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».
впровадження в роботу дошкільного навчального закладу експериментальної та інноваційної діяльності, у тому числі інклюзивної освіти, нових форм організації дошкільної освіти.
Напрямки роботи ДНЗ:
художньо-естетичний;
інтелектуально-комунікативний;
сенсорне виховання;
підготовка дітей до навчання у школі.
Педколектив керується наступними державними документами:
Конституція України;
Закон України “Про освіту”;
Закон України “Про дошкільну освіту”;
Закон України “Про мови”;
Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті;
Конвенція про права дитини;
Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку державності;
Положення про дошкільний навчальний заклад;
Наказ України про затвердження “Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти України”;
Положення про психологічну службу системи освіти України.
ІІ. Державні програми
Програма “Дитина”;
Програма “Українське дошкiлля”;
Програма “Впевнений старт”;
ІV. Інноваційні освітні системи, методики та технології
Педагогічна система М. Монтессорі;
Технологія розвиваючого читання Л. Шелестової “Вчимося читати”;
ТРВЗ – технологія особистісно – орієнтованого навчання;
Авторська програма «У світі гри та фантазій»;
Технологія “Психолого – педагогічне проектування”.
Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.
Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.
Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічногосвітогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.
Дошкільний вік характеризується підвищеною допитливістю в різних сферах, але особливий інтерес діти проявляють до природи. Тому екологічне виховання в дитячому садку займає важливе місце в розвитку пізнання навколишнього світу, виробленні гуманного ставлення до всього живого і формуванні усвідомленого поведінки у природному середовищі.
Метою екологічного виховання є:
- формування знань про природу, природні явища, рослинний і тваринний світ;
- розвиток естетичних почуттів: любові, поваги, бережливого ставлення по відношенню до світу природи;
- спонукання в дітях бажання доглядати за природою і тваринами, берегти і зберігати природні багатства.
Актуальність екологічного виховання
Формування гуманного ставлення до природи – основне завдання екологічного виховання, яка реалізується шляхом розвитку в дітях співчуття, співпереживання і співчуття до всіх живих істот на планеті. Людина – частина природи, але найчастіше саме він робить згубний вплив на навколишній світ. Формування активної позиції «захисника і друга» світу природи є основою у вихованні екологічної культури дошкільників. Діти особливо вразливі і чуйні, тому активно включаються у всі заходи щодо захисту тих, хто цього потребує. Важливо показати дітям, що люди займають більш сильну позицію по відношенню до світу природи (наприклад, рослини зів'януть без поливу, птиці взимку загинуть від холоду без годівлі). Тому нам слід спрямувати всі зусилля на те, щоб усе живе на землі розвивалося і приносило радість (наприклад, ранковий спів птахів під вікном буде приємно тим, хто їх годував взимку, а квітучий квітка на вікні порадує тих, хто його поливав).
Отримані знання про навколишній світ повинні підкріплюватися практичною діяльністю та наочними прикладами для того, щоб діти бачили позитивний результат своєї діяльності і мали бажання удосконалювати свої досягнення.
Форми і методи екологічного виховання
Велике значення в екологічному вихованні особистості займають екскурсії, завдяки яким діти знайомляться з різноманіттям природного світу і спостерігають за явищами природи. Екскурсії також важливі для накопичення знань про особливості природи рідного краю та орієнтування на місцевості: вміння знаходити взаємозв'язки в природі, спостерігати народні прикмети, пророкувати наслідки діяльності людини, як сприятливою, так і негативною. Під час екскурсії діти вчаться взаємодіяти з навколишнім світом. Для цього вихователь приділяє особливу увагу тому факту, що людина – лише гість у світі природи, і тому повинен слідувати заповідям: дотримуватися тиші, бути терплячим і уважним.
Роль казки у вихованні дошкільнят важко переоцінити, а екологічні казки цікаві, насамперед, новизною сюжету і введенням незвичайних персонажів. Завдяки казкам дітям у доступній формі можна розповісти про складні явища в природі, про відносини природи і людини і важливості людської праці. Особливе місце займають казки, придумані самими дітьми.
Одним з основних видів навчання дошкільнят є дидактичні ігри з екологічного виховання. Завдяки грі дитина вчиться виділяти ознаки явищ і предметів, порівнювати їх і класифікувати. Діти засвоюють нову інформацію про природному світі, розвиваючи пам'ять і сприйняття, міркують про життя тварин і рослин, розвиваючи мислення і мова. Дидактичні ігри сприяють застосуванню отриманих знань для спільних ігор, удосконалюючи в дітях навички комунікації.
Зрозуміло, екологічний розвиток дітей в саду буде особливо ефективним, якщо воно взаємопов'язане з екологічним вихованням у сім'ї. Тому педагоги повинні спонукати батьків до створення сприятливих умов для еколого-розвивального середовища в домашніх умовах.
Виховання екологічної культури дітей дошкільного віку
Сучасні концепції дошкільного виховання орієнтують практиків на формування особистості як одне з першочергових завдань навчально-виховної роботи з дошкільнятами. Важливою ознакою розвиненої особистості дитини є активність, котра проявляється у різних сферах: ігровій, трудовій діяльності, пізнанні навколишнього, взаєминах з дорослими та однолітками. Це робить особливо актуальним пошук таких педагогічних технологій, в основі яких лежало б забезпечення активної позиції вихованців, надання їм ініціативи у найрізноманітніших видах діяльності.
Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти до кінця дошкільного віку у дитини має бути сформований природодоцільний світогляд, в основі якого – усвідомлення дитиною себе як частки природи, відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї та внаслідок її дій у довкіллі.
Важливий і актуальний для сьогодення є такий напрямок роботи як екологічне виховання.
Головний напрям, який може забезпечити успішне розв’язання завдань екологічного виховання дошкільнят є розвиток пізнавальної активності дітей у процесі ознайомлення їх з природою.
В центрі уваги педагогів має бути не просто повідомлення дітям окремих фактів та узагальнень, а їх оцінка, спрямована на усвідомлення екологічної цінності природи, її єдності з людиною. Саме це дозволить формувати у них не тільки екологічне мислення(тобто вміння розмірковувати з приводу даної теми), але і, що важливіше, вірну поведінку, правильну діяльність.
Головною метою екологічного виховання є закладання основ для розвитку у кожного екологічної культури особистості, без формування якої не можна розраховувати на подолання тієї глибокої еколого-економічної кризи, в якій перебуває Україна.
Вирішуючи це завдання, сучасна дошкільна педагогіка знаходиться перед проблемою змісту та вікової специфіки того образу досконалого навколишнього світу, котрий здатна осягнути (сприйняти і осмислити) дитина дошкільного віку
Цей образ у філософії отримав назву соціально-економічного ідеалу, зміст якого має яскраво виражену вікову специфіку.
Формування його вже в дошкільному віці базується на засвоєнні дітьми певної сукупності знань, зокрема основ екології (знання про залежність живих організмів від умов існування: екологічні потреби рослин, пристосувальні властивості тварин, сезонні зміни в живій та неживій природі тощо).
У дошкільному віці у формуванні екологічного ідеалу основна увага має надаватися двом його сторонам – естетичній та моральній.
Естетична складова ідеалу постає як формування у дошкільників образу досконалої (з позицій «прекрасне – потворне») природи, виховання естетичного емоційно-позитивного ставлення до неї.
У моральному компоненті відображається усвідомлення моральної цінності самої природи та уявлення про моральне ставлення людини до неї.
Ці два компоненти є нерозривні між собою.
Крім змісту, вікову специфіку має також і форма подання дітям соціально-економічного ідеалу. Це має бути форма, котра забезпечувала б єдність естетичного та етичного у ставленні до природи, образність та дієвість даного ідеалу, що має відповідати притаманному дошкільнятам наочно-образному та наочно-дійовому мисленню.
Врахування всього вищесказаного обов’язкове при визначенні як основних завдань екологічного виховання дітей дошкільного віку, так і конкретного змісту, форм та методів роботи з ними.
Основними завданнями екологічного виховання дітей дошкільного віку є:
Засвоєння дітьми провідних ідей, основних понять та наукових фактів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до дії її законів. Стосовно дошкільного віку – це засвоєння систем знань про живу та неживу природу, які відображають основну залежність у природі – залежність організмів
від умов існування. Розкриття дітям різнобічної цінності природи, як джерела матеріальних і духовних сил суспільства. У дошкільному віці – це засвоєння системи знань про значення рослин та тварин у природі та житті людини. Ознайомлюючи малят з будь-яким об’єктом чи явищем природи, педагог повинен розкрити у єдності цінність та доцільність його зовнішнього вигляду та властивостей. На основі цього у дітей виникає уявлення про те, що у природі немає нічого зайвого, що можна було б безболісно знищити. Оволодіння малюками прикладними значеннями, практичними вміннями та навичками раціонального природокористування (знання найпростіших правил поведінки у природі, вміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу). Розвиток у дітей потреби у спілкуванні з природою, прагнення до якомога глибшого її пізнання. Активізація діяльності дітей, спрямованої на поліпшення навколишнього природного середовища (догляд за живими об’єктами кутка природи, за рослинами на території дитячого садка, приваблювання птахів та комах на майданчик тощо). Включення малюків у спільну з дорослими природоохоронну діяльність (засвоєння способів збереження чистоти повітря, водойм, ґрунту, економне використання природних ресурсів і ін. ).
Для оцінки ефективності проведеної роботи вихователі орієнтуються на ряд критеріїв, котрі засвідчують рівень сформованості у дошкільників елементів екологічної культури
Це критерії:
– прояв позитивних емоційних реакцій на об’єкти та явища природи;
– прояв відповідного емоційного ставлення до виконання та порушення правил поведінки у природі;
– наявність системи знань про рослини та тварин, неживу природу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність;
– знання основних правил природокористування, розуміння їх екологічної суті (слід охороняти корисні види рослин, тварин від винищення, не можна брати живих істот з місць їхнього існування, дбайливо ставитись до землі, води, повітря, оскільки це середовище, де мешкають живі істоти, обережно поводитись у природі, щоб не приносити їй шкоди тощо);
– стійкий прояв турботи про мешканців куточка природи, позитивне ставлення до праці в природі, наявність відповідних навичок та вмінь;
– оволодіння конкретними способами поведінки під час прогулянок на майданчику дошкільного закладу та екскурсій у природу згідно з засвоєними правилами.
Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників.
В екології природи й екології душі – єдиний шлях
Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.
Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників.
Одним із шляхів формування екологічної культури дітей дошкільного віку є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання дітей.
В.О. Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.
Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.
Впровадження ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практику сучасної дошкільної освіти є складовою навчально-виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища. Це переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В.О.Сухомлинського.
Вивчаючи спадщину екологічного виховання В.О.Сухомлинського, науковці О.Савченко, А.Степанюк , Н.Лисенко, Н.Глухова, В.Фокіна прийшли до висновку, що метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у
вихованців міцних екологічних знань, розуміння та органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд.
Відтак, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання дітей у дошкільному закладі зумовила вибір теми досвіду «Використання спадщини В.О.Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку».
Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Я хочу спрямовати свою діяльність на те, щоб виховати в кожної дитини почуття особистої відповідальності за все живе на Землі.
Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своїм завданням вбачаю те, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.
Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об'єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.
Становлення екологічної свідомості - складний і тривалий процес. Оскільки екологічна свідомість є психологічним явищем, яке, маючи відповідне спрямування, проходить крізь розум і волю дитини й опосередковується ними, вона відбиває ставлення дитини до свого буття, до природного середовища, до знань про нього. Вважаю, що екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа. У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя». На мою думку, природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою.
Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більшість занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «...спостереження мають осмислюватися і запам'ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати».
Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога,потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов'язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?». Такі заняття залишать у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень влучно використовувати оповідання В.О.Сухомлинського, які допоможуть зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і Горобина»).
Сутність екологічного виховання вбачаю у систематичному, терплячому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула себе «як частинку природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері - природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе, поки вона діяльна клітина організму, що називається природою» (Сухомлинський В.О.) .Виходячи з цього, в моїй роботі одним із головних напрямків виступає процес формування у дітей світоглядних переконань: природа - Єдине ціле. «У цьому цілому своя гармонія і постійність, взаємозв'язки і залежності; вона - джерело нашого буття і сама суть нашого буття, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожний з нас - природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи...»(Сухомлинський В.О.). Перед початком екскурсій, походів разом з дітьми треба повторити основні закони природи: (не зривай квітку - вона зів'яне; не лови метелика – він загине; красу слід сприймати серцем; не рви без потреби гриби; не ламай гілки дерев і кущів; не випалюй минулорічну траву; не лишай слідів свого перебування в природі). Треба вчить дітей правилам поведінки в природі, і домагаєтися їх виконання, тому що формування екологічної свідомості - це не тільки знання морально-етичних норм і правил поведінки, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить їх регулятором поведінки. Для розуміння й усвідомлення правил природокористування вчіть дітей спостерігати в довкіллі, відчувати єдність з ним. Під час споглядання протягом кількох хвилин кожного дня показуйте і називайте окремі ознаки і обов’язково словесно описуйте те, що сприймають діти. Система ціннісних відносин - ядро особистості. Вони можуть виникнути тільки в реальному світі - світі Культури. Людина, як істота соціальна, засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна відкриває для себе людську культуру. Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують формування екологічної свідомості. Тому формуйте у дітей екологічну свідомість практично-дійового характеру і вчіть давати справедливу оцінку наслідкам впливу людської діяльності в природному середовищі.
Розпочинати роботу над формуванням екологічної свідомості потрібно з дітьми молодшого дошкільного віку. Спостерігаючи за об'єктами природи, треба звертати увагу малят на їх привабливість (метелик, птахи, котик), яскравість (квіти, осіннє листя, захід сонця). Молодші дошкільники дуже чутливі до краси, тому доцільно навчати їх висловлювати свої почуття в малюнках (так як радив В.О.Сухомлинський), замальовувати побачене.
З дітьми середньої групи актуальним є милування в природному довкіллі гарним, чарівним, казковим, звертаючи при цьому увагу дошкільнят на
незвичне, незрозуміле, утаємничене, те, що лякає. Під час спостережень в природі, дітям можна дати альбомчики і олівці, для того,щоб вони замальовували побачене, а потім дали назви замальовкам, склали твори-мініатюри. Дорослий повинен спонукати вихованців обережно досліджувати, експериментувати, прихильно ставитись до нього, заохочувати доглядати за мешканцями куточка природи, городу, квітника: «...добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу... якщо добрі почуття не виховані у дитинстві, їх ніколи не виховаєш...» (Сухомлинський В.О.).
Старших дошкільників потрібно вчити захоплюватися красою природи в різні пори року, радо спілкуватися, милуватися нею, дбати про збереження та орієнтуватися в причинах забруднення оточуючого середовища. Як одну з форм спілкування дітей з природою, доцільно використовувати екологічну казку. Під час складання екологічних казок намагатись навчити дітей висловлювати в словах свої думки, переконання, розуміти стан довкілля і виявляти особисте до нього ставлення. Казка, складена дітьми є результатом проведення клопіткої виховної роботи на ту чи іншу тему, а саме: «Мої друзі-дерева», «Метелик-веселик», «Співучі комахи» та ін. У роботі зі старшими дошкільниками обов’язковим є залучення дітей до практичної діяльності, надання конкретної допомоги середовищу, рослинам, тваринам як на території дошкільного закладу, так і в найближчому природному довкіллі. Дорослий повинен вчить дітей відчувати, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терплячості і знань. Отримавши незначні результати, хваліть свої вихованців, радійте разом, милуйтеся довкіллям, приємними змінами, що відбулися. Переживання загального позитивного настрою дає впевненість дітям у своїх силах, підтримує бажання бути готовим допомагати, не нашкодити довкіллю. Проблема формування екологічної свідомості розглядається в ширшому розумінні: не тільки як проблема навколишнього середовища і захист його від забруднення, а як екологія особистості, екологія душі, екологія культури. Тому можливо поєднувати завдання екологічного виховання із завданнями з інших розділів програми під час інтегрованих, комбінованих занять.
Задовольнити дитячу допитливість, заохотити малюка до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами і явищами природи допомагає гра. Саме гра сприяє поглибленню емоційних переживань дітей, розширює їх уявлення про світ. Під час прогулянок на свіжому повітрі треба проводить екологічні ігри та цікаві завдання, які об'єднані спільною темою, наприклад, «Ліс, його збереження та охорона». Проведення ігор в природних умовах має складності: діти легко відволікаються, переключають свою увагу на сторонні предмети, інших людей… Щоб цього уникнути, використовуйте наочний матеріал, вдало підібране художнє слово (зокрема, твори В.О.Сухомлинського), ігрові моменти, ігрові дії.
Велику роль у формуванні екологічної свідомості має практична дослідницька діяльність в природних умовах. Екологічна освіта, на мою думку, має починатися з об'єктів найближчого оточення, з якими дитина зустрічається у повсякденному житті. Процес навчання буде малоефективним без емоційного сприйняття дерев, птахів, світанків, квітів. Вирішити ці завдання в процесі дослідження допомагає екологічний проект. Він може бути короткотривалим або довготривалим, залежно від масштабу завдань, віку та можливостей дітей. Під час роботи з проектом діти спостерігають, досліджують, малюють, ліплять, граються, слухають музику, знайомляться з літературними творами, складають свої казки та оповідання.
Щоб викликати у дошкільнят позитивний емоційний відгук на природне оточення, вдитсадку можна проводить свята та розваги. Зокрема, свято Дня Землі, яке створить масштаб загального бачення планети, її значення для людей та всього живого.
Великого значення педагоги повинні приділити розвитку творчої неординарної особистості. З цією метою можна організовувати заняття-драматизації за художніми творами В.О.Сухомлинського, що дасть змогу дітям логічно і послідовно висловлювати свої думки, неординарно мислити, фантазувати. Під час драматизації, використовуючи прийом екологічної емпатії, вчіть своїх дітей співпереживати, співчувати.
Велике значення у формуванні екологічної свідомості дошкільників відіграє художнє слово. Так вважав і Василь Олександрович: «слово-це найтонший різець, здатний торкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру...» Вихователь повинен широко використовувати художню літературу (вірші, казки, оповідання), народний фольклор (прислів'я, приказки, повір'я, прикмети, легенди), твори самого Василя Олександровича: «Які вони бідні», «Як визволити джмеля?», «Покинуте кошеня», «Дуб», «Ранковий вітерець», «Конвалія», «Золоті стрічки» та інші.
Педагог повинен здійснювати екологічне виховання і в роботі з батьками, тому що у свідомості дитини можуть існувати два паралельних ставлення до одного й того ж поняття. Так, наприклад, педагог навчає дітей оберігати перші квіти весни, занесені до Червоної книги, а от після прогулянки до лісу з батьками, у вихідні дні, малі повертаються додому не з порожніми руками... Подібні суперечності негативно позначаються на почуттях і поведінці дитини, гальмують процес формування екологічної свідомості. Ось чому єдність педагогічних впливів з боку дошкільного закладу і сім'ї є необхідною передумовою високої результативності роботи педагога. Вихователь повинен пояснити батькам, що дошкільний заклад – не «трамплін перед школою», а місточок між сім’єю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними. Якщо знання дитина в повній мірі не отримає, то в подальшому навчанні у школі, інституті обовязково надолужить. Але не навчена вижити – може загинути.
У дошкільному закладі влаштовуються для дітей та батьків різні заходи (наприклад, свято дитячої творчості на тему: «Прощання з осінню»). Організовуються виставки дитячих робіт на тему : «Фантазії дитини і природи», де представляються малюнки дітей; аплікації з листя, соломки; осінні букети та іграшки з природного матеріалу.
Переконана, що все це має забезпечити успішність роботи. Адже самостійно росте лише бур'ян, а сучасне екологічне мислення треба вирощувати, як вирощують культурні злакові. Вирощувати, беручи все найкраще від екологічного сприймання наших предків та інших народів.
«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох - чотирьох років навчання... з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу - моя праця, це я.» (Сухомлинський В.О. )
